Это самое жестокое слово - НИКОГДА...
Ми народжуємось,щоб бути вільними.І чим більше набуваємо досвіду,тим більше набираємо залежності.Ми руйнуємо свою сутність,своє тіло,і дивуємось,коли хтось швидко помирає,коли нас щось болить,якщо ми самі в цьому винні.Нетверезо дивитись на світ легше,виховуємо в собі егоїзм,а близькі люди від цього страждають.
Що ми робимо?Ми руйнуємо себе,навколишнє середовище,дорогих нам людей.Ми п"ємо алкоголь,щоб забути навколишні проблеми,не відчувати самотність і почуттів,які про себе постійно нагадують і кричать,вириваючись з душі-близькі люди це відчувають і у них з"являються протиріччя,вони нас вводночас люблять і ненавидять,ненавидять наші дурні вчинки,п"яні розмови.Потім ми клянемося,що цього більше ніколи не повториться,але це відбувається знову і знову.Ми поглинаємо себе з середини,ми самі у всьому винні,і переложувати на когось немає ніякого смислу.Та,навіть,коли преложимо,всеодно буде мучити,знущатись з тебе твоя,інколи сонна, совість.
Навіщо жити,якщо,всеодно,себе так чи інакше вб"єм?Існує теорія,що система самознищення закладена у самій людині.Тай так воно і є.Є!Є!Є!І як такого сенсу в житті немає.Заради якихось приємних митей,які порівняно з жахливими відчуттями дуже мало?Ми ненавидим своє життя,себе,сутність,але всеодно продовжуємо жити.Вбиваємо одне одного через чужі інтереси,незнаючи чи вони праві,чи правильні,а ідеальних взагалі немає.В кожному нашому слові звенить жорстокість,неправда,заздрість,почуття самотності.
Що ми робимо?Ми руйнуємо себе,навколишнє середовище,дорогих нам людей.Ми п"ємо алкоголь,щоб забути навколишні проблеми,не відчувати самотність і почуттів,які про себе постійно нагадують і кричать,вириваючись з душі-близькі люди це відчувають і у них з"являються протиріччя,вони нас вводночас люблять і ненавидять,ненавидять наші дурні вчинки,п"яні розмови.Потім ми клянемося,що цього більше ніколи не повториться,але це відбувається знову і знову.Ми поглинаємо себе з середини,ми самі у всьому винні,і переложувати на когось немає ніякого смислу.Та,навіть,коли преложимо,всеодно буде мучити,знущатись з тебе твоя,інколи сонна, совість.
Навіщо жити,якщо,всеодно,себе так чи інакше вб"єм?Існує теорія,що система самознищення закладена у самій людині.Тай так воно і є.Є!Є!Є!І як такого сенсу в житті немає.Заради якихось приємних митей,які порівняно з жахливими відчуттями дуже мало?Ми ненавидим своє життя,себе,сутність,але всеодно продовжуємо жити.Вбиваємо одне одного через чужі інтереси,незнаючи чи вони праві,чи правильні,а ідеальних взагалі немає.В кожному нашому слові звенить жорстокість,неправда,заздрість,почуття самотності.
-
-
27.05.2007 в 18:22ми обераюмо як жити, але не як помирати,
ми можимо лише спостегігати за тим як люди руйнають самі себе і ми в томуж числі,
ми кожен обмраємо собі дорогу, але не знаєм чим вона закінчиться
такето воно це існувоння...
...і змінити ми нічого не можемо...
ми самі знищуєм себе